Українське бджільництво на підйомі
(З виступу на конференції присвяченій 110-річчю школи О.Х.Андріяшева)
Так сталося, що протягом лише останнього місяця я став учасником ряду зібрань: потужного Бджолярського Кругу в Ст. Салтові, торжествах присвячених 80-річчю школи пасічників в м.Гадяч, районних спілок Закарпаття в м. Рахів, конференції присвяченій 110-річчю школи О.Х.Андріяшева в м. Боярка та зустрічей на дослідній «Пасіці «Діда Василя» з: делегацією Казахстану на Апіславію, з Томашем Лісонем і Рафалом Кравчуком (Польща), керівниками пасічного обєднання Володимирської обл. (Росія), проф. Галатюком О.Є. – директором ННЦ інст. бджільництва НААНУ України. Крім того побував на пасіках Закарпаття, де тісно спілкувався з знанами пасічниками України: В.А.Гайдаром, В.М. Дочинцем, В.В.Папп та ін.
Все це привело до переосмислення мною відповіді на питання, над яким, я певен, і багато хто з вас, давно вже замислювався: де ж знаходиться наше українське бджільництво і куди ж воно рухається? Що ми бачимо сьогодні? Надто багато негараздів і негативу круг нас в нашій країні. Місцями руїни, як після війни… А бджільництво живе! Бо залишається в руках Господарів – пасічників. То яке ж воно наше бджільництво? Передове чи відстале? Вчені економісти вчили нас, що рівень галузі визначається засобами виробництва і продукцією, яка виробляється.
В нас все більше стає пасік оснащених сучасними вуликами. Є матковивідні пасіки світового рівня (В.А.Гайдара, Л.А., А.Р.Єгошиних, В.М.Дочинця та ін.). А от з технічним обладнанням пасік дуже погано і «потуг» М.І.Лемешева, Ю.М.Гуслія та ін. тут явно недостатньо. Так довго тривати не може – прийдуть товари з інших країн і наших «лемешевих» просто не стане…
А от з продукцією бюджільництва ситуація більш ніж обнадійлива. Все більше пасічників виходять на ринок не з сировиною, а з продуктами переробки бджолиних здобутків. Як приклад, питні меди на наших ярмарках за кількість часто не поступаються медам натуральним, але ж за рентабельністю значно їх переважають. Завойовують ринок нові продукти переробки пасічної сировини: настоянки з великої воскової молі з бросових старих стільників і мерви – рентабельність ще вища. Безвощинні технології – взагалі світова новизна… За цим показником в наше бджільництво безумовно знаходиться на підйомі.
Найбільший позитив в тому, що досягнута ця тенденція зусиллями пасічників, без якої б то не було участі державних чи бізнесових структур. Але рухатись в цьому напрямку самотужки ми будемо повільно. Зявляється обнадійлива тенденція позитивних змін в галузі, в т.ч. розробка програми розвитку бджільництва країни з врахуванням досвіду провідних пасічних держав світу. В них давно знають про користь і переваги, які дає бджільництво.
Одне з завдань нашої пасічної спільноти донести все це до суспільства, до можновладців і на прикладі цивілізованого світу, в який так всі рвуться, добиватись відповідних преференцій для галузі, для пасічників. А все це можливо лише через всеукраїнські громадські пасічнічні обєднання, бо голос кожного з нас окремо ніхто не почує. А з цим у нас ой як погано – їх на сьогодні в країні просто немає.
Створення дієвої потужної громадської організації, яка буде представляти і відстоювати інтереси пасічників в державі перед владою і бізнесом – першочергова і найбільш вигідна справа для кожного з нас.
Василь СОЛОМКА («ДіД Василь»)