Не по­рушу­ючи пра­давніх тра­дицій бджіль­ниц­тва, а нав­па­ки, прим­но­жу­ючи їх і до­нося­чи до більш ши­роко­го за­галу, прог­ре­сивні бджо­лярі, яких стає де­далі біль­ше як в Ук­раїні так і в світі, про­пону­ють на сь­огоднішній день по­диви­тися на пасіку під аб­со­лют­но но­вим ку­том, з точ­ки зо­ру ту­рис­та. І люб’яз­но про­пону­ють при ць­ому свої пос­лу­ги, а вірніше своє пасічне гос­по­дарс­тво і весь асор­ти­мент про­дукції дбай­ли­во зібра­ний на нь­ому.

Го­лов­ни­ми пе­рева­гами, що якісно ви­ок­ремлю­ють на­шу дер­жа­ву се­ред інших країн в роз­витку апіту­риз­му є:

1. Пра­давні вікові тра­диції; оскіль­ки  на те­риторії  Київсь­кої Русі бджіль­ниц­тво як про­мисел прослідко­вуєть­ся з Х ст. на­шої ери. Ще в ХІ столітті в Руській Правді, ко­дексі за­конів Ярос­ла­ва Муд­ро­го, бджіль­ниц­тву прис­вя­чено аж сім розділів, що вка­зує на клю­чову по­зицію бджо­лярс­тва, виз­начну роль для еко­номіки дер­жа­ви на той час. В жод­них, ні в нор­мансь­ких, ні в сак­сонсь­ких, ко­дек­сах не­має згад­ки про це ре­мес­ло. Ма­буть, у жодній країні світу не­ма й та­кого став­лення до бджіль­ниц­тва та підне­сено­го рівня бджіль­ниць­кої куль­ту­ри, про що свідчить на­явність  ли­ше в Ук­раїні «Гімну пасічників».
2. Ук­раїна є батьківщи­ною су­час­но­го бджіль­ниц­тва. Ад­же рам­ко­вий ву­лик, про­тотип су­час­но­го, був ви­най­де­ний у на­шим зем­ля­ком Пет­ром Про­копо­вичем. Ук­раїнсь­кий ри­нок ме­ду є сь­огодні од­ним з найбільш пер­спек­тивних се­ред усіх аг­ропро­мис­ло­вих га­лузей країни.
3. Тра­диційні ме­тоди гос­по­дарю­ван­ня (при­ваб­ливі для ту­ристів) збе­рег­ли­ся у більш ав­тентич­но­му виг­ляді, ніж в індустріаль­но роз­ви­нених країнах.

Се­ред ос­новних мож­ли­вос­тей ук­раїнсь­ких пасік у кон­тексті апіту­риз­му мо­жуть бу­ти:

—        По-пер­ше, це оз­най­ом­лення з однією з най­древніших куль­тур людс­тва – куль­ту­рою бджіль­ниц­тва. Біологія, фізіологія та «соціологія» бджо­линої сім’ї, таїнство ство­рен­ня ме­ду, су­часні над­бання у тех­но­логіях бджіль­ниц­тва – усе це мо­же бу­ти не ли­ше ціка­вим, але й ви­довищ­ним. А жит­тя на пасіці та ро­бота з бджо­лами да­ру­ють лю­дині мудрість та наб­ли­жа­ють її до гар­монії з нав­ко­лишнім світом – ма­ло який з видів відпо­чин­ку мо­же та­ким пох­ва­лити­ся.

—        По-дру­ге, справжні поціно­вувачі ме­ду та інших бджо­лоп­ро­дуктів ра­до сприй­муть мож­ливість куш­ту­вати та ку­пува­ти їх пря­мо на місці ви­роб­ниц­тва,  де, крім усь­ого іншо­го, во­ни змо­жуть та­кож пе­ресвідчи­тись у дот­ри­манні тех­но­логій та ви­сокій якості про­дукції пасіки. А особ­ли­во при­ваб­ли­вими для ту­ристів бу­дуть про­дук­ти, до ви­готов­лення яких во­ни до­лучи­лись осо­бис­то.

—        По-третє, по­туж­ною скла­довою апіту­риз­му мо­же ста­ти ліку­валь­ний ту­ризм. Для оз­до­ров­чих цілей мо­жуть ви­корис­то­вува­тись не ли­ше про­дук­ти бджіль­ниц­тва, а й цілю­ща енер­ге­тика бджо­линої сім’ї, і успішні прик­ла­ди та­кого ви­корис­тання вже відомі і при­ваб­лю­ють спо­живачів (див. «Сон на ву­ликах»).

Роз­ви­ток апіту­риз­му має свої по­зитивні сто­рони і для влас­ників пасік,  і для асоціації ви­роб­ників, і для дер­жа­ви.

Для влас­ни­ка пасіки:

— Ви­корис­тання пасіки у якості ту­рис­тично­го об’єкту дає до­дат­ко­вий за­робіток без вит­ра­чан­ня ма­теріаль­них ре­сурсів. Більш то­го, ту­рис­тичний про­дукт має та­ку унікаль­ну влас­тивість, що чим біль­ше й­ого про­даєш, тим біль­ше й­ого за­лишаєть­ся, ад­же по­пулярність об’єкту зрос­тає про­порцій­но кіль­кості й­ого відвіду­вачів, що от­ри­мали по­зитивні вра­жен­ня.

— Ту­рис­ти є ду­же зруч­ни­ми по­куп­ця­ми про­дуктів бджіль­ниц­тва, ад­же во­ни приїжджа­ють самі й ку­пу­ють про­дукцію пря­мо на пасіці, що суттєво зни­жує собівартість. Це зруч­но і для спо­живачів, ад­же відвіду­ючи пасіку і знай­ом­ля­чись з тех­но­логією ви­роб­ниц­тва, по­купець мо­же бу­ти впев­не­ний у якості про­дук­ту.

— Ту­рис­ти, що відвіда­ли пасіку і пе­ресвідчи­лись у ви­сокій якості її про­дукції, за­без­пе­чу­ють ефек­тивну рек­ла­му, яка не ли­ше не пот­ре­бує вкла­день, а, нав­па­ки, при­носить гроші.

— Про­даж ту­рис­тичних пос­луг доз­во­ляє більш пов­но ви­корис­то­вува­ти ре­сур­си са­диби, ад­же ту­рис­ти пла­тять не ли­ше за відвідан­ня пасіки, але й за ночівлю, хар­чу­ван­ня, су­веніри, то­що. Це мо­же за­без­пе­чити зай­нятість для всієї сім’ї, а іноді й для знач­ної час­ти­ни сусідів та ро­дичів.

— Найбільш пер­спек­тивним є роз­ви­ток апіту­риз­му на базі не­вели­ких пасік, котрі за умо­ви тра­дицій­но­го їх ви­корис­тання, є низь­ко­рен­та­бель­ни­ми. Об­слу­гову­ван­ня ту­ристів суттєво підви­щує рен­та­бельність, крім то­го, влас­ни­ки не­вели­ких пасік ма­ють біль­ше віль­но­го ча­су і мож­ли­вос­тей для прий­ому ту­ристів.

Для асоціацій ви­роб­ників:

— Роз­ви­ток апіту­риз­му підви­щує ав­то­ритет гро­мадсь­кої ор­ганізації як се­ред її членів, успішно­му бізне­су яких во­на сприяє, так і се­ред пе­ресічних гро­мадян, для яких во­на є дже­релом інфор­мації та га­ран­том якості.

— Пасіки та гос­по­дарс­тва, орієнто­вані на об­слу­гову­ван­ня ту­ристів є зруч­ним де­монс­трацій­ним об’єктом для пред­став­ниць­кої діяль­ності – прий­ому пар­тнерсь­ких де­легацій, ор­ганізації інфор­мацій­но-рек­ламних турів, про­паган­ди бджіль­ниц­тва як та­кого.

— Рек­ламно-інфор­мацій­на та нав­чаль­на діяльність, а та­кож сер­тифікація та кон­троль якості пос­луг мо­жуть ста­ти ва­гомим дже­релом фінан­су­ван­ня ор­ганізації, а та­кож ме­тодом за­лучен­ня но­вих членів шля­хом на­дан­ня їм відповідних пільг.

Для дер­жа­ви:

— Апіту­ризм за всіма оз­на­ками є ста­лим ви­дом ту­риз­му, що не вис­на­жує ре­сур­си, а сприяє їх зба­гачен­ню. Й­ого роз­ви­ток сприяє соціаль­но-еко­номічно­му відрод­женню сіль­ської місце­вості, за­без­пе­чує ди­вер­сифікацію сіль­сько­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ниц­тва, ство­рює нові ро­бочі місця.

— Апіту­ризм є од­ним з не­багать­ох видів еко­логічно-дружнь­ого бізне­су, успішність яко­го пря­мо за­лежить від еко­логічно­го ста­ну довкілля. От­же, роз­ви­ток апіту­риз­му ство­рює для місце­вих жи­телів по­туж­ну фінан­со­ву мо­тивацію до збе­режен­ня довкілля, а в ту­ристів фор­мує еко­логічну свідомість та дбай­ли­ве став­лення до нав­ко­лишнь­ого се­редо­вища.

— Роз­крут­ка ме­ду та інших про­дуктів бджіль­ниц­тва у якості ту­рис­тично­го брен­ду спри­яти­ме зрос­танню іміджу Ук­раїни на світо­вому рівні, ви­корис­то­ву­ючи для ць­ого один з не­багать­ох ре­аль­но кон­ку­рен­тос­про­мож­них ре­сурсів Ук­раїни. При ць­ому цей ре­сурс не вис­на­жуєть­ся, а нав­па­ки, зрос­тає.

— Роз­ви­ток апіту­риз­му дасть пош­товх до відрод­ження тра­дицій­ної ук­раїнсь­кої куль­ту­ри, яке є од­ним з важ­ли­вих дер­жавних пріори­тетів. А світо­вий ав­то­ритет ук­раїнсь­ко­го бджо­лярс­тва ав­то­матич­но спри­яти­ме зрос­танню по­ваги до ук­раїнсь­кої куль­ту­ри за­галом.